Словник Української Мови
1. (про рослини, траву) Ставати скошеним, піддаватися косінню; бути зібраним за допомогою коси.
2. (перен., розм.) Бути привласненим, захопленим кимсь незаконно або нечесно; “відходити” до когось у результаті махінацій.
3. (перен., розм.) Потрапляти кудись, виявлятися десь (часто вимушено або не за власним бажанням).
1. Косити траву, злаки тощо на певній ділянці повністю або до кінця; закінчувати косіння.
2. Загинати, відгинати край чогось (наприклад, паперу, тканини), закріплюючи його або роблячи подвійним шаром.
3. У техніці та ремеслах: робити косий зріз, скіс на деталі; обрізати під кутом.
1. Процес дії за значенням дієслова “закошувати” — перетворення (переважно незаконного) доходу на легальний шляхом створення видимості його отримання від законної діяльності, часто через фіктивні операції або підприємства.
2. У кримінальній практиці та фінансовому праві — легалізація (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, шляхом їх інвестування в законний бізнес або фінансові операції для приховування джерела походження.
1. (розм.) Відчути на собі, зазнати чогось неприємного, згубного; дізнатися на власному досвіді про щось негативне.
2. (перен., розм.) Зазнати фінансових витрат, збитків; обійтися у певну суму (часто про значні або небажані витрати).
1. Відчути смак чогось, покуштувавши; спробувати на смак.
2. Перен. Відчути, зазнати, пережити щось (зазвичай неприємне).
1. (про волосся) збитий у косиці, що переплелися, або у безладні жмути; кудлатий, розкуйовджений.
2. (переносно, розмовне) що має складну, заплутану, неакуратну форму або вигляд.
1. (розм.) Заплутатися, заплутуватися (про волосся, нитки, пряжу тощо).
2. (перен., розм.) Заплутатися в думках, висловлюваннях; втратити чіткість мислення або викладу.
1. (розм.) Заплутатися, заплутуватися (про волосся, нитки, мотузку тощо).
2. (перен., розм.) Заплутатися в думках, висловлюваннях; втратити чіткість мислення або викладу.
3. (перен., розм.) Утруднити, ускладнити справу; зайти в глухий кут, опинитися в складній ситуації.
Закошланість — стан, коли щось (зазвичай тканина, папір тощо) має численні складки, зморшки або збори; пошарпаність, зношеність від утворення дрібних згинів.
Закошланість — переносно: виснаженість, зморшеність, змарнілість (про обличчя, шкіру людини).
1. (про волосся, шерсть) Збунтований, зім’ятий, що нагадує кошлатий вигляд; неохайно розкуйовджений.
2. (переносно, про людину) Недбало, неохайно одягнений або має недоглянутий, неакуратний зовнішній вигляд.