1. Стан жінки, яка перебуває у шлюбі з чоловіком; перебування у шлюбі.
2. Шлюбний союз між жінкою та чоловіком; шлюб, одруження (частіше з точки зору жінки).
-
заміжжю
Заміжжю — форма давального відмінка однини іменника “заміжжя”, що вживається в конструкціях із прийменником “до” (до заміжжя) або без нього для позначення мети, призначення, стану, пов’язаного з укладенням шлюбу (вийти заміж).
-
заміж
1. Про стан шлюбу щодо жінки; у шлюбі з чоловіком (про жінку).
2. У напрямку до місця проживання чоловіка або до місця укладення шлюбу (для жінки).
-
замівши
1. Дієприкметник минулого часу від дієслова “зам’яти” — той, що замів, притоптав, утрамбував щось (наприклад, сніг, землю).
2. Дієприкметник минулого часу від дієслова “зам’яти” у значенні: той, що пригнітив, загасив, змусив замовкнути (почуття, протест, сумнів).
-
замшітися
1. Ставати замшевим, покриватися замшею (тонким шаром мху, лишайників або інших рослин).
2. Переносно: ставати застарілим, відставати від часу, втрачати актуальність; застигати в розвитку.
-
замшіти
1. Ставати замшелим, покриватися шаром моху, лишайників або інших рослин, що ростуть на поверхні каменів, дерев, ґрунту.
2. Перен. Ставати застарілим, відсталим, консерватися в своїх поглядах або способі життя; застигати в розвитку.
-
замшілий
1. Покритий замшею, що вкрився мохом або лишайниками.
2. Переносно: застарілий, відсталий, що не відповідає сучасності (про ідеї, погляди тощо).
3. Про тканину або одяг: що набув вигляду замші внаслідок спеціальної обробки або довгого носіння.
-
замшитися
1. (про шкіру) набути властивостей замші, стати м’якою, пухнастою та бархатистою в результаті спеціальної обробки.
2. (перен., розм.) стати м’яким, пухнастим, набути вигляду або структури, схожої на замшу (наприклад, про поверхню матеріалу, ґрунт, покриття).
-
замшевий
1. Властивий замші, що стосується замші; виготовлений із замші.
2. М’який, пухнастий, нагадуючий на дотик замшу.
3. Покритий тонким шаром зеленувато-сірих мікроскопічних водоростей або пилу, що нагадує оксамит або замшу (про кору дерева, каміння тощо).
-
замша
1. Шкіра тварин (оленя, лося, кози) спеціальної дубки, що надає їй м’якості, пористості та водонепроникності; використовується для виготовлення взуття, одягу, рукавичок.
2. Тканина (переважно бавовняна або шовкова) з ворсистим, наче оксамитовим, покриттям на лицьовій стороні; замінник шкіряної замші.
3. Рідкий, часто солодкий алкогольний напій, настоянка на ягодах або фруктах.