Словник Української Мови
1. Властивість людини, що полягає в умінні передбачати можливі негативні наслідки, небезпеку та вживати заходів для їх попередження; обачність, передбачливість.
2. (у професійному контексті) Сукупність заходів, процедур або дій, спрямованих на недопущення виникнення небажаних явищ, аварій, захворювань тощо; профілактика.
1. (про дію або поведінку) Так, що виявляє передбачливість, обережність, прагнення запобігти чомусь небажаному; обачно, профілактично.
2. (заст., про ставлення до когось) Уважно, турботливо, з дбайливістю.
Який має властивість запобігати чомусь, попереджати небажаний розвиток подій; проникливий, передбачливий, обачний.
Який виявляє обачність, турботу про уникнення негараздів; обережний, чуйний.
Дієслово, що означає: ставати запобіглим, тобто таким, що було вчасно передбачено та усунено; перетворюватися на предмет попередніх заходів, щоб уникнути чогось небажаного.
У пасивному значенні: бути попередженим, не допуститися завдяки вжитим заздалегідь заходам.
1. Вживати заходи, щоб не допустити чогось небажаного, недозволеного або шкідливого; попереджати щось.
2. (у медицині) Проводити профілактичні заходи для попередження захворювання.
3. (застаріле) Випереджати когось, щось у діях; діяти раніше за інших.
1. Дія за значенням дієслова “запобігати”; попередження, недопущення чогось небажаного, шкідливого або небезпечного.
2. (у медицині, техніці тощо) Сукупність заходів, спрямованих на усунення причин та умов виникнення негативних явищ (наприклад, захворювань, аварій, профілактика).
Запобачливий (прикметник) — такий, що виявляє запобіжливість, обачність, передбачливість; обережний, розважливий, що діє наперед, щоб запобігти негативним наслідкам.
1. Різко зупинитися під час руху, зачепившись за щось ногою або предметом, що перешкоджає пересуванню.
2. Раптово зупинитися під час мовлення, забувши слово або втративши думку, або через хвилювання.
3. Зупинитися, затриматися на чомусь (на думці, питанні тощо), приділивши цьому особливу увагу.
4. Застрягти, зачепитися за щось, опинитися в такому положенні, що не можна рухатися далі (про предмети, деталі).
1. Який має ваду мовлення у вигляді повторення звуків, складів або слів, пов’язану з порушенням течії мовлення; страждає на заїкання.
2. Який виконується з перериваннями, зупинками; не плавний, не рівномірний (про мовлення, дихання, рух тощо).
3. Перен. Який викликає сумніви, вагання, труднощі; такий, на якому можна “спіткнутися” (про питання, проблему, місце у тексті).
1. Різко зачепитися ногою або предметом за щось, що заважає рухові, змушуючи зупинитися або втратити рівновагу.
2. Раптово зупинитися під час мовлення, забувши слово або збившись з думки; завагатися.
3. (переносно) Зустріти перешкоду, затримку в якійсь справі, процесі; загальмуватися.
4. (розм.) Зачепити кінчиком чогось, застрягти.