Словник Української Мови
Буква
1. Вживати заходи, щоб не допустити чогось небажаного, недозволеного або шкідливого; попереджати щось.
2. (у медицині) Проводити профілактичні заходи для попередження захворювання.
3. (застаріле) Випереджати когось, щось у діях; діяти раніше за інших.
Приклад 1:
Запобігати — тут: 1) догоджати («а то запобігали-м <дітям>, обоє, яєчка жєлували <собі> на яєшницу»); 2) здобувати, знаходити когось, користуватись чимось («а може, де є война, та вона <смерть> там запобігає, бо там молоде гине таке, що лише цулуй»). Запорпати — закопати, зарити, загрібти («лишилося ще трохи грошей, то він вернувся в луг, запорпав їх під корч»); поховати («стару запорпав в землю»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Щоб отримати розв’язок свого рівняння для статичного й незмінного Всесвіту , Айнштайн увів до нього безрозмірну сталу , задача якої полягала в тому , щоб протидіяти силам гравітації , тобто діяти у зворотному напрямку й запобігати стисканню . Цю сталу він позначив грецькою літерою L ( лямбда) і припустив її значення таким малим , щоб не помічати її прояву в природі .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”