Древослів

Словник Української Мови

  • заповнювач

    1. Спеціальна речовина або матеріал, який додають до основного складу (наприклад, у харчовій, хімічній, будівельній промисловості) для надання певних властивостей, збільшення об’єму або здешевлення продукції.

    2. У комп’ютерній лінгвістиці та мовленні — слово або звук (наприклад, “ну”, “ось”, “типу”), який мовець використовує для заповнення пауз у мовленневому потоці, часто несвідомо.

    3. У поліграфії та веб-дизайні — умовний текст (наприклад, “lorem ipsum”), який тимчасово розміщують на макеті для демонстрації шрифту, кольору, розміщення блоків тощо.

    4. Технічний пристрій або пристосування, призначене для заповнення чогось (наприклад, ємності рідиною, форми матеріалом).

  • заповнюватися

    Ставати повним, наповнюватися ким-небудь або чим-небудь, займатися вмістом.

    Про простір, місце: ставати зайнятим, закриватися чим-небудь (наприклад, водою, льодом, рослинністю).

    Про час: займатися якою-небудь діяльністю, ставати зайнятим якими-небудь справами, подіями.

    Про документ, форму, анкету тощо: отримувати необхідні відомості, позначки, ставати заповненим.

  • заповнювати

    1. Робити повним, наповнювати щось порожнє або вільне, поміщаючи всередину якусь речовину, предмети або інший вміст.

    2. Займати собою якийсь простір, місце або обсяг; займати повністю.

    3. Вносити необхідні відомості, дані або записи у встановлені графі, бланки, форми, документи тощо.

    4. Займати якийсь час, тривалість; наповнювати собою певний період.

    5. Усвідомлювати, реалізовувати, надавати реального змісту чомусь абстрактному (наприклад, життю, понятттю, формі).

  • заповнюваність

    1. Властивість або стан бути заповненим; міра наповнення певного простору, об’єкта чи форми.

    2. (Спец.) Кількісний показник, що характеризує ступінь використання місткості (наприклад, транспортного засобу, закладу, приміщення), часто виражений у відсотках або частках одиниці.

  • заповнювання

    1. Дія за значенням дієслова “заповнювати” — процес зайняття вільного простору, місця, об’єму чим-небудь, наповнення чогось.

    2. (у техніці, математиці, інформатиці) Процес внесення даних, інформації або матеріалу у призначені для цього порожні місця, клітинки, форми або об’єкти (наприклад, заповнювання анкети, таблиці, форми, порожнини).

    3. (у поліграфії, видавничій справі) Текст, графічний елемент або матеріал, яким заповнюють вільне місце на сторінці, у колонці, у макеті.

  • заповнюваний

    1. Такий, що можна заповнити, призначений для заповнення (наприклад, про форму, бланк, анкету).

    2. У комп’ютерній термінології — про об’єкт, поле або елемент інтерфейсу, в який можна вносити дані або текст.

  • заповнювальний

    1. Призначений для заповнення чогось, що займає вільний простір або порожнечу.

    2. (У мовознавстві) Про слово або конструкцію, що вживається для заповнення синтаксичної позиції або підтримання структури вислову, часто не несучи повної семантичного навантаження (наприклад, формальне підмет).

    3. (У поліграфії, видавничій справі) Текстовий або графічний матеріал (наприклад, ілюстрації, прикмети), який додають до основного змісту для заповнення сторінки або колонки.

  • заповнитися

    1. Стати повним, набратися чогось у великій кількості, зайняти весь доступний простір або місткість (про порожнину, посуд, приміщення тощо).

    2. Стати зайнятим, закріпленим за кимось або чимось (про вакансії, посади, місця тощо).

    3. Стати цілком зайнятим якоюсь діяльністю, справами, думками, почуттями (про людину або її внутрішній стан).

    4. Бути внесеним, вписаним у відповідні графи, клітинки, поля (про дані, відомості у документі, анкеті, бланку тощо).

  • заповнити

    1. Зробити повним, наповнити щось до країв, до певної межі або до необхідного обсягу.

    2. Зайняти собою весь обсяг, площу або весь призначений час; зайняти вільне місце.

    3. Внести необхідні відомості, дані або позначки у встановлену форму, бланк, анкету тощо.

    4. Перен. Надати чомусь змісту, сенсу; зробити багатозмістовним, насиченим подіями або переживаннями.

  • заповненість

    1. Властивість за значенням дієслів “заповнити” та “заповнювати”; стан наповненості чогось, наявність усередині чогось певного вмісту або об’єкта.

    2. (У техніці, метрології) Кількісна характеристика, що визначає відношення фактичної кількості чогось (наприклад, палива, вантажу) до максимально можливої місткості резервуара, контейнера тощо; ступінь наповнення.

    3. (У мистецтві, дизайні) Характеристика композиції, що відображає густоту розташування елементів у певному просторі; насиченість деталями.