заповнювач

1. Спеціальна речовина або матеріал, який додають до основного складу (наприклад, у харчовій, хімічній, будівельній промисловості) для надання певних властивостей, збільшення об’єму або здешевлення продукції.

2. У комп’ютерній лінгвістиці та мовленні — слово або звук (наприклад, “ну”, “ось”, “типу”), який мовець використовує для заповнення пауз у мовленневому потоці, часто несвідомо.

3. У поліграфії та веб-дизайні — умовний текст (наприклад, “lorem ipsum”), який тимчасово розміщують на макеті для демонстрації шрифту, кольору, розміщення блоків тощо.

4. Технічний пристрій або пристосування, призначене для заповнення чогось (наприклад, ємності рідиною, форми матеріалом).

Приклади вживання

Приклад 1:
Конструкції теплоізоляційних матеріалів 94 Заповнювач може стільникову, гофровану, пористу або іншу структуру. Шаруваті панелі можна класифікувати за методом з’єднання обшивок і заповнювача на паяні та клеєні, за застосованими матеріала- ми для обшивок і заповнювача на металеві, неметалеві та комбіновані, а також за структурою заповнювача на стільникові, гофровані, пористі тощо.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |