Словник Української Мови
1. Абстрактний іменник, що означає глибоку внутрішню щирість, відвертість і теплоту в почуттях, стосунках або висловлюванні; властивість бути задушевним.
2. Внутрішній, інтимний світ людини, її душевні переживання; те, що походить від самої сутності душі.
1. У спосіб, що виражає щирі, глибокі почуття, відвертість та емоційну теплоту; сердечно, щиро.
2. Тісно пов’язане з внутрішнім світом, душею; потаємно, інтимно.
1. Який виражає глибокі, щирі почуття, переживання; сповнений тепла, сердечності, відвертості.
2. Який відбувається в атмосфері взаємної довіри, відвертості та близькості; інтимний.
3. (Перен.) Який глибоко захований у душі, потаємний, сокровенний.
1. Який має властивість задухувати, тобто поглинати кисень або перешкоджати диханню, що призводить до задухи.
2. Який викликає відчуття важкості, духоти, браку свіжого повітря (про атмосферу, приміщення тощо).
3. Переносно: гнітючий, пригнічуючий, що обтяжує психологічно.
задухмянітися — дієслово, яке означає почати сильно пахнути, насичено розквітнути ароматом, особливо про квіти або рослини.
Задухмяніти — діалектний варіант дієслова “задухмяніти”, що означає почати сильно пахнути, набути інтенсивного запаху, завидіти.
Задухмяніти — у західних говірках: заквітнути, почати цвісти, покритися квітами.
1. Важка, утруднена дихання, відчуття браку повітря; задишка.
2. Застійне, важке, спекотне повітря в приміщенні або на відкритому просторі, яке утруднює дихання; духота.
3. Переносно: гнітюча, напружена атмосфера в суспільстві, колективі тощо, що обмежує свободу думки та дій.
1. (про світло, вогонь) Перестати горіти, згаснути від потоку повітря або відсутності кисню.
2. (перен., розм.) Втратити енергію, бажання щось робити; занепасти духом, зневіритися.
3. (діал.) Задихатися, захапуватися, важко дихати від фізичного навантаження або хвилювання.
1. Який має здуті, набряклі форми; набряклий, пухкий.
2. Який має здуті, надуті щоки; надутий.
3. Який має здуті, надуті губи (від незадоволення, образи тощо); надутий.
4. Який має здуті, надуті форми тіла через хворобливу повноту; огрядний, товстий.
5. Який має здуті, надуті пазури (про тварин, переважно коней).
1. Подувши, згасити полум’я, вогонь; припинити горіння чогось.
2. Почати дути з силою (про вітер, бурю тощо).
3. (перен., розм.) Сильно вдарити, ляснути когось або щось.
4. (перен., розм.) Швидко піти або поїхати, втекти звідкись.
5. (техн.) Заповнити порожнину розплавленим металом під тиском у ливарній формі.