Древослів

Словник Української Мови

  • зараження

    1. Процес або результат потрапляння та розмноження в організмі патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків тощо), що призводить до виникнення інфекційного захворювання; інфікування.

    2. Поширення, передача інфекції від хворого організму або носія до здорового.

    3. (Переносно) Швидке поширення певних ідей, настроїв, явищ (наприклад, паніки, сміху) серед людей.

    4. (Спеціальне, в техніці) Потрапляння шкідливих домішок, мікроорганізмів у стерильне середовище, матеріал або продукт, що робить їх непридатними.

  • заражений

    1. Який має в собі збудників інфекційної хвороби або отрути; інфікований.

    2. Який перебуває під шкідливим впливом кого-, чого-небудь; сповнений якихось ідей, почуттів тощо (переважно негативних).

    3. Про комп’ютер, програму тощо: який уражений шкідливим програмним забезпеченням (вірусом).

  • заражатися

    1. Отримувати інфекцію, захворювати внаслідок проникнення в організм хвороботворних мікроорганізмів; інфікуватися.

    2. Підпадати під вплив якихось почуттів, настроїв, ідей, ставлення тощо, починати відчувати або поділяти їх.

    3. (у фізиці) Набувати електричного заряду.

  • заражати

    1. Передавати інфекційну хворобу, збудника хвороби; інфікувати.

    2. Викликати в когось певний душевний стан, почуття, настрій (переважно позитивний), передаючи його своїм прикладом, поведінкою, емоціями.

    3. Фіз. Надавати електричного заряду; заряджати.

    4. Застаріле. Завдавати рани, поранювати.

  • зарадитися

    1. (діал.) Намагатися зробити щось, докладати зусиль, працювати; клопотатися, турбуватися.

    2. (діал.) Дбайливо ставитися до чогось, піклуватися про щось.

    3. (діал.) Отримувати користь, вигоду від чогось; наживатися.

  • зарадити

    1. (заст.) Зробити щось заради когось, чогось; зробити з певною метою, на благо когось, чогось.

    2. (діал.) Придбати, дістати, добути щось; заробити.

    3. (діал.) Запобігти чомусь небажаному, відвернути лихо, небезпеку; уберегти, захистити.

  • заради

    1. Вживається для позначення мети, наміру або причини дії; для чогось, з метою чогось.

    2. Вживається для позначення особи, інтереси якої є метою дії; для когось, на користь когось.

  • зараджуватися

    1. (рідко) Починати радіти, приходити в радісний стан; наповнюватися радістю.

    2. (діал.) Запалюватися, розпалюватися (про вогонь).

  • зараджувати

    1. Надавати комусь раду, пораду; радити, вказувати на щось.

    2. Запроваджувати, впроваджувати щось нове (наприклад, порядок, систему); організовувати, засновувати.

    3. (У техніці) Наповнювати акумулятор електричною енергією; заряджати.

  • зараджування

    1. Дія за значенням дієслова “зараджувати” — надання радісного настрою, викликання почуття радості, задоволення; піднесення духу.

    2. (У техніці) Процес заряджання, наповнення чого-небудь (наприклад, акумулятора) електричним зарядом або енергією.