задушевність

1. Абстрактний іменник, що означає глибоку внутрішню щирість, відвертість і теплоту в почуттях, стосунках або висловлюванні; властивість бути задушевним.

2. Внутрішній, інтимний світ людини, її душевні переживання; те, що походить від самої сутності душі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Задушевність, сміливість і дерзновенність відчутні у романі «Третя Рота», в якому—життя Людини і Поета, віддане своєму народові. КОМЕНТАРІЇ ПРОЛОГ Третя Рота — шахтарське селище в Донбасі (тепер селище Верхнє, що входить до м. Лисичанська Ворошиловградської області).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |