Словник Української Мови
Буква
1. Який зазнав задушення; такий, що помер від зупинки дихання через перекриття дихальних шляхів або відсутність кисню.
2. Який був придушений, здавлений, обмежений у своєму прояві; невільний, стиснутий (про голос, звук, плач тощо).
3. Який відчуває сильний фізичний або духовний тиск, гніт; пригнічений.
4. Який не отримав розвитку, був зупинений, припинений у зародку (про почуття, протест, бунт тощо).
Приклад 1:
Хоч і задушений сьогодні знайомий куточок спрутом окружної дороги, хоч і немає вже того дерев’яного двоповерхового будиночка, до якого влітку треба було продиратися крізь хащі бузку (аж лячно було: все здавалося, там хтось причаївся), та лишився «той став повісплений, осінній чорний став», біля якого не раз блукали, та й не одна ще сосна «із ночі виплива, мов щогла»… Бували з Василем у філармонії (любив Бетговена і Баха). Пригадую концерт хору Роберта Шоу із США в Жовтневому палаці — на нас величезне враження справила майстерність і розкутість виконання, широта мистецького діапазону, особливо полонили — на все життя — негритянські спіричуелс.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
І вперше пекучий, задушений гнів На рабсько-плескатий поранок. IV І бачили очі дитячі твої, Широкі і схожі на рану, Як люди, що знали визвольні бої, Улесливо кланялись пану.
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”
Приклад 3:
— розрiзав повiтря задушений крик, i раптом стихло. Промайнуло в головi: «любов»… …А пальцi здавлювали горло все мiцнiш i мiцнiш.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”