Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “задушити”; насильницьке припинення дихання шляхом перекриття дихальних шляхів або стиснення грудної клітки, що призводить до смерті або непритомності.
2. Припинення, насильницьке придушення, ліквідація чого-небудь (наприклад, задушення повстання, задушення ініціативи).
3. Відчуття стиснення в грудях, важкості при диханні (зазвичай через сильне хвилювання, стрес).
Приклад 1:
Тоді дівчина уперлась йому руками в плечі, силуючись відштовхнути, але мусила їх відкинути, застогнавши з болю й задушення, раптом відчувши, що він бгає і гне її, що коліна їй ламляться і хмарна смуга неба пливе перед очима. І раптом упала навзнаки, холонучи від лоскотних дотиків повітря й трави до оголених стегон, придушена німим тягарем його тіла, що, пручнувшись, подвоїло її і пронизало.Потім вони сиділи на лавці над річкою, що нечутно бігла внизу, коливаючи вогники фарватеру.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”