Словник Української Мови
Буква
1. Подувши, згасити полум’я, вогонь; припинити горіння чогось.
2. Почати дути з силою (про вітер, бурю тощо).
3. (перен., розм.) Сильно вдарити, ляснути когось або щось.
4. (перен., розм.) Швидко піти або поїхати, втекти звідкись.
5. (техн.) Заповнити порожнину розплавленим металом під тиском у ливарній формі.
Приклад 1:
Не може задути свічку, під час сміху кути рота не піднімаються догори, а ротова щілина розтягує ться в боки «(поперечна посмішка)». На атрофію якого м’яза вказують дані симптоми?
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”