Словник Української Мови
1. Застаріла назва для застави, поруки або гарантії, що підтверджує виконання зобов’язання або дотримання умов.
2. У переносному значенні — ознака, прикмета, доказ чогось, свідоцтво (наприклад, “зарука успіху”).
3. Рідко — обіцянка, дана під заставу чогось, або сама ця застава.
1. Який знаходиться за кордоном, за межами певної країни; іноземний, закордонний.
2. Який стосується інших країн, зв’язків з ними; закордонний.
1. Країни, держави, що знаходяться за межами певної країни (переважно своєї власної); закордон.
2. Сукупність іноземних держав, їхніх народів, культур або політичних, економічних явищ, що розглядаються як цілісність.
1. Про рану, пошкодження шкіри тощо: покриватися рубцем, загоюватися з утворенням рубця.
2. Перен. Про душевну рану, важкі переживання: загоюватися, ставати менш болючим, забуватися.
Зарубцювання — процес утворення рубця (сполучної тканини) на місці пошкодження шкіри або інших органів і тканин.
Зарубцювання — стан, що характеризується наявністю рубців; результат процесу рубцювання.
1. Про рану, пошкодження тощо: покриватися рубцем, загоюватися, затягуватися новою тканиною.
2. Перен. Про почуття, переживання, душевну рану: ставати менш гострим, болючим; загоюватися, заспокоюватися.
1. Процес утворення рубця (рубців) на місці пошкоджених тканин живого організму внаслідок їх загоєння.
2. Переносно: процес загоєння, згладжування психологічних травм, емоційних ран або негативних явищ у суспільстві.
1. Такий, що має рубець або рубці; покритий рубцями (про шкіру, тканини організму).
2. Переносно: такий, що загоївся, заспокоївся, затягнувся (про рану, біль, переживання тощо).
1. Робити зарубки, позначки на чомусь, засікати поверхню чогось.
2. Міцно запам’ятовувати, засвоювати щось (про знання, інформацію).
3. Розм. Ударятися, забиватися об щось гостре або тверде, отримуючи травму.
4. Розм. Закріплювати домовленість, угоду (часто ритуальною дією, ударом по руках тощо).
1. Робити зарубки, позначки на чомусь, засікати, зарубувати сокиру в дереві.
2. Перен. Добре запам’ятовувати, твердо засвоювати щось (наприклад, правило, настанову).
3. У значенні “зарубувати собі на носі” — дуже добре, надовго запам’ятати щось, зробити для себе важливий висновок.