1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на особу з певного регіону або роду.

2. У деяких регіонах України — народна назва рослини з великими, м’ясистими листками або бульбами, часто використовувана як синонім до “борщівник”, “лопух” або “мальва”.

3. У переносному, розмовному значенні — про повну, огрядну, пухку людину (зазвичай дитину).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “балабон” — невеликий дзвіночок, брязкальце, дзвоник, який видає мелодійний, дзвінкий звук.

2. Розмовна назва квітки дзвоники (Campanula), зокрема її дрібних видів, через схожість форми віночка на дзвіночок.

3. Переносно — про людину (часто дитину), яка багато і жваво розмовляє, теревенить, базікає.

1. Великий дзвін, дзвін з низьким, гучним звуком; калатальний дзвін.

2. Розм. Про людину, яка говорить багато і безглуздо, базікало, теревеня.

3. Розм. Про великий, незграбний предмет або про повну, велику кількість чогось.

1. Розмовна назва мікрорайону Балаболкіно (Балаболка) у місті Тернополі, що походить від прізвища землевласника Балаболки.

2. Розмовна назва села Балаболки (офіційна назва з 1946 року — Яблунівка) у Черкаській області.

3. Розмовна або історична назва інших населених пунктів, що походять від прізвиська або прізвища «Балаболка».

1. Людина, яка говорить багато, але беззмістовно або легковажно; базіка, теревеня.

2. Розмовна назва сороки (птаха).

1. Рідкісний варіант написання прізвища українського поета, перекладача та громадського діяча Балабухи (справжнє прізвище — Балабух) Андрія Івановича (1906—1994).

2. У літературознавстві та культурології — умовне позначення персонажа народних оповідань, байки або гуморески, що відрізняється хитрістю, жартівливістю та схильністю до вигадок, від слова “балабонити” (базікати, теревенити).

1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно в західних регіонах України.

2. Назва невеликого населеного пункту (зокрема, села) в Україні, що може вживатися в усній мові або неофіційному контексті.

3. У переносному значенні — жартівлива або зневажлива назва невеликого, малозначного містечка чи селища.

1. Великий сокіл, хижий птах родини соколових (Falco cherrug), що мешкає в степовій та лісостеповій зонах Євразії та традиційно використовується в ловчому птахівництві.

2. Рід хижих птахів родини соколових (Falco), до якого належать кілька видів, зокрема звичайний балабан (Falco cherrug).

3. Переносно: про спритну, вправну, хитромудру людину; пройдисвіт, бешкетник (заст., розм.).

1. Велика дерев’яна ложка, якою дістають із печі горщики або перемішують їжу під час приготування.

2. Розмовна назва великої, незграбної або старої човникової лодки.

3. Переносно: про повільну, незграбну, мляву людину (зазвичай жінку).

Бала-Крішна — власна назва одного з напрямів індуїзму, що виник у 1966 році на Заході; міжнародне релігійне об’єднання послідовників гаудія-вайшнавізму (крішнаїзму), засноване Бгактіведантою Свамі Прабгупадою. Також відоме як Міжнародне товариство свідомості Крішни (ІСККОН).

Бала-Крішна — в індуїстській міфології та релігійній практиці одна з форм, іпостасей або імен бога Крішни, що зображується як дитина або маленький хлопчик (звідси частина “бала” — дитина). Об’єкт особливої любові та поклоніння.