Словник Української Мови
1. Різко, з силою потягнути когось або щось, зробити різкий рух у бік або до себе.
2. Розмовне. Викликати раптовий біль, спазм у тілі (про внутрішній орган, м’яз тощо).
3. Розмовне, переносне значення. Викликати різкий, неприємний душевний пережиток, емоційну реакцію (зазвичай про сум, жаль, розчулення).
1. Почати смикатися, робити різкі, неспокійні рухи тілом (переважно про тварин або людей у стані збудження, страху тощо).
2. Розпочатися, зав’язатися (про бійку, суперечку, сварку).
1. Почати смікати (рідко вживане значення).
2. Розм. Почати курити, запалити цигарку (наприклад, “засмикав люльку”).
3. Розм., перен. Почати робити щось інтенсивно, з запалом, часто з відтінком негативного впливу (наприклад, “засмикав на роботі” — почав напружено працювати; “засмикав дитину репетиторами” — надмірно навантажив заняттями).
1. Властивість за тематичною ознакою, що характеризує належність до міста Засмики (рідко вживана форма).
2. У переносному значенні — стан ізоляції, відірваності від головних подій або процесів, за аналогією з географічно віддаленим населеним пунктом.
1. Який має зім’яті, зібрані в складки, зморщені ділянки; зіпсований, пошарпаний через часті смикання або механічні пошкодження (про тканину, одяг тощо).
2. Перен. Знесилений, виснажений, змучений (про людину або тварину).
3. Розм. Про людину, яка виглядає неохайно, недбалодоглянуто, часто через старе, поношене одягнення.
1. Почати смердіти, набути неприємного різкого запаху; завоняти.
2. Розм. Стати поганим, неякісним, зіпсуватися (переважно про їжу).
1. Почати смердіти, набути різкого неприємного запаху; завоняти.
2. Розм. Викликати сильне роздратування, обурення своїми вчинками, поведінкою; дістати когось.
1. Набувати смаку, ставати смачним (про їжу, напої).
2. Перен. Ставати цікавим, приємним, набувати певної емоційної чи естетичної привабливості (про діяльність, процес, стан).
3. Розм. Насолоджуватися чимось, відчувати задоволення від чогось.
1. Додавати смак до їжі, робити її смачнішою за допомогою спецій, приправ, соусів тощо.
2. Перен. Надавати чому-небудь певного характеру, відтінку, особливої привабливості, цікавості.
Процес додавання спецій, приправ, маринаду або інших інгредієнтів до їжі для надання їй бажаного смаку та аромату.
У технології харчових продуктів — операція обробки сировини (наприклад, м’яса, риби, овочів) сільовими розчинами, сумішами з прянощами та іншими компонентами для формування специфічних органолептичних властивостей готового виробу.