Словник Української Мови
Буква
1. Який має зім’яті, зібрані в складки, зморщені ділянки; зіпсований, пошарпаний через часті смикання або механічні пошкодження (про тканину, одяг тощо).
2. Перен. Знесилений, виснажений, змучений (про людину або тварину).
3. Розм. Про людину, яка виглядає неохайно, недбалодоглянуто, часто через старе, поношене одягнення.
Приклад 1:
Людина середніх років, рудуватий, на вигляд ніби спокійний, але, видно, стомлений, вже засмиканий. Для мене зразу запропонував і редакційну і видавничу роботу і врешті сам попрохав підказати йому, яку б роботу я вважав для себе за доцільну, найкращу.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”