Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “засмоктувати” — процес втягування рідини, газу або сипкої речовини у порожнину шляхом створення розрідження.
2. (мед.) Проникнення в організм або в тканини шкідливих речовин, мікроорганізмів тощо; абсорбція.
3. (перен.) Повільне, поступове опанування кимось або чимось, втягування в якусь сферу діяльності або стан (наприклад, ідей, звичок).
1. (про повітря, газ тощо) Такий, що його всмоктано або втягнуто всередину чогось за допомогою розрідження.
2. (переносно, про людину) Такий, що повністю поглинений, захоплений якоюсь ідеєю, процесом або середовищем, втративший зв’язок із зовнішнім світом.
1. Прикметник до дієслова засмоктувати; той, що засмоктує, всмоктує рідину або газ; призначений для засмоктування.
2. (У техніці) Стосовний до фази роботи двигуна внутрішнього згоряння, під час якої паливна суміш або повітря надходять у циліндр (напр., засмоктувальний клапан, засмоктувальний такт, засмоктувальна лінія).
3. (У побутовому вживанні) Що засмоктує, втягує до себе потоком повітря або рідини; з властивістю всмоктування.
1. (про рідину) Потрапити, всмоктатися кудись під дією вакууму або капілярних сил.
2. (розм., про людину) Загрузнути, застрягти в якійсь неприємній, скрутній ситуації, опинитися в тяжкому становищі.
1. Щільно обхопити губами, ротом і почати смоктати, втягуючи в себе повітря, рідину тощо.
2. Перен., розм. Затягнути в якусь неприємну, скрутну справу або стан; занурити, втягнути.
1. Який має ознаки тривалого або інтенсивного смоктання; зі слідами смоктання (про предмети або частини тіла).
2. (переносно, розмовне) Про людину: виснажений, знесилений, змарнілий; такий, що виглядає хворим або виснаженим.
1. Почати смикатися, робити різкі рухи, смикати себе або щось.
2. Розм. Почати сміятися, часто нестримано або з приводу чогось незначного.
1. Розмовне. Швидко, поспіхом з’їсти, проковтнути їжу.
2. Розмовне. Зібрати, захопити щось швидко, часто недбало або хаотично.
3. Діалектне. Почати смикати когось або щось.
1. Дія за значенням дієслова “засмикувати” — початок процесу смикання, різкого тягання або виривання чогось.
2. (у техніці, металургії) Пошкодження металевого виробу (наприклад, дроту, болта) у вигляді поздовжніх тріщин або борозен, що виникає внаслідок порушення технології обробки тиском (волочіння, прокатки).
3. (переносно, розм.) Суворе догановування, картання, нищівна критика когось або чогось.
1. Різко, з напругою потягтися кудись, за щось, зробити різкий рух у бік чогось.
2. Розм. Почати робити щось швидко, енергійно, з напруженням; заходитися.
3. Розм. Зненацька злякатися, відчути раптовий переляк або тривогу.