Словник Української Мови
1. (діал.) Команда для заспокоєння або зупинки коня; вигук “тпру”.
2. (перен., розм.) Вигук або вказівка, що означає вимогу замовкнути, припинити щось робити або не втручатися; “ціть”, “геть”.
3. (перен., розм.) Стан спокою, бездіяльності або невтручання (переважно у виразі “дати за́ся”).
Втратити вологість, стати сухим (про рідину, вологий об’єкт або поверхню).
Покритися сухою кіркою, засохнути (про рану, слиз тощо).
Перен. стати незграбним, невиразним, втратити життєву силу (про манеру поведінки, стиль творчості тощо).
1. Втратити вологість, стати сухим; засохнути (про рослини, органи тіла тощо).
2. Загустіти, втратити рідку консистенцію через втрату вологи; затвердіти (про рідини, напр. фарбу, клей, кров).
3. Розм. Стати дуже худим, змарніти.
1. Втрачати вологу, ставати сухим внаслідок тривалої дії повітря, сонця, вітру тощо; висихати.
2. Ставати сухим, зневодненим у результаті штучного процесу консервації (про рослини, плоди, гриби тощо).
3. Перен. Втрачати життєві сили, емоційну сповненості; ставати бездушним, чорствим.
1. Піддавати щось сушінню, тривалому впливу сухого повітря або високої температури для видалення вологи, з метою консервації, зберігання або надання певних властивостей.
2. Викликати висушування, пересихання чогось, позбавляти вологи (про природні явища, клімат тощо).
3. У ботаніці та сільському господарстві: готувати гербарій, зразки рослин шляхом сушіння між сторінками паперу під пресом.
1. Дія за значенням дієслова “засушувати” — процес видалення вологи з чогось шляхом випаровування або тривалого зберігання в сухому середовищі, що призводить до зневоднення та консервації об’єкта (наприклад, плодів, рослин, деревини).
2. Технологічний процес у промисловості або сільському господарстві, спрямований на штучне або природне зневоднення продукції (зерна, овочів, фруктів, трави) для подальшого зберігання або переробки.
3. У біології та таксидермії — метод консервації органічних об’єктів (рослин, комах, дрібних тварин) шляхом повного усунення вологи для збереження їх форми та структури (гербарії, ентомологічні колекції).
Який піддається засушуванню, може бути засушений (про рослини, продукти тощо).
1. Такий, що характеризується недостатньою кількістю атмосферних опадів, посушливий; сухий (про клімат, погоду, місцевість тощо).
2. Який настає або існує внаслідок такої погоди; посушливий (про період, час, рік тощо).
1. (діал.) Період посухи, бездощова погода, що призводить до висушування ґрунту та рослин.
2. (спец.) Технологічна операція у виробництві харчових продуктів (наприклад, сиру, ковбасних виробів), що полягає у видаленні надлишкової вологи для досягнення необхідних консистенції, смаку та збереження.
3. (перен., розм.) Стан сильного виснаження, втоми або відчуття внутрішньої сухості (наприклад, від спеки або спраги).
1. Втратити вологу, природну соковитість, перетворитися на сухе, зів’яле; засохнути (про рослини, їх частини, плоди тощо).
2. Стати сухим, втратити вологість, зволоженість (про ґрунт, землю, повітря тощо).
3. Розм. Стати дуже худим, виснаженим; засохнути (про людину, частини тіла).
4. Розм. Перестати існувати, зникнути; зав’янути (перен. про почуття, звичку, явище тощо).