Словник Української Мови
1. Робити темним, менш світлим; позбавляти яскравості, чіткості.
2. Ускладнювати розуміння чогось, робити неясним, незрозумілим; навмисно приховувати суть.
3. У військовій справі: приховувати від спостереження противника, робити невидимим або менш помітним (об’єкти, територію).
1. Дія за значенням дієслова затемнювати; навмисне ускладнення сприйняття, розуміння чогось, приховування правди, обман.
2. (у військовій справі) Комплекс заходів із приховування військ, об’єктів, техніки та їх діяльності від спостереження противника.
3. (в оптиці, техніці) Зменшення інтенсивності світлового потоку, ослаблення яскравості світла; затемнення.
Який може бути затемнений, прихований від світла або зроблений менш видимим, помітним.
Про об’єкт (переважно оптичний пристрій, скло тощо), що має властивість зменшувати інтенсивність світла, що проходить крізь нього, або відбивається від нього.
У переносному значенні: такий, що навмисно робиться неясним, важким для розуміння або сприйняття.
Який має властивість затемнювати, призначений для затемнення (зазвичай у військовій справі).
Який стосується заходів або засобів, спрямованих на ускладнення виявлення об’єкта, його маскування (наприклад, про затемнювальні засоби, затемнювальне скло).
1. Втратити прозорість, стати темним або менш прозорим (про скло, рідину тощо).
2. Покритися хмарами, потемніти (про небо, горизонт).
3. Перен. Втратити ясність, чіткість; стати невиразним, приглушеним (про свідомість, зір, спогади тощо).
4. Рідк. Стати похмурим, нахмуритися (про обличчя, вираз очей).
1. Зробити темним або темнішим, зменшити освітлення чогось; навмисно приглушити світло.
2. У військовій справі — повністю приховати джерела світла або засвічені об’єкти для маскування від противника під час затемнення.
3. Переносно: навмисно зробити щось незрозумілим, неясним, заплутаним; затьмарити сенс, приховати істину.
1. Астрономічне явище, при якому одне небесне тіло закриває собою інше або його тінь падає на інше небесне тіло (наприклад, сонячне затемнення, місячне затемнення).
2. Тимчасове або штучне приглушення, зникнення світла, освітлення; потемніння.
3. Переносно: втрата ясності, чіткості сприйняття, розуміння; затьмарення (наприклад, розуму, свідомості).
4. У техніці: спеціальне затемнення світлових сигналів, вікон тощо для маскування під час повітряної тривоги або з іншою метою.
1. (про небесне тіло) Такий, що перебуває в стані затемнення, коли його закриває інше небесне тіло або тінь від нього.
2. (перен., про місце, простір) Затьмарений, оповитий темрявою, позбавлений достатнього освітлення.
3. (перен., про розум, свідомість) Затуманений, пригнічений, нездатний до ясного сприйняття або мислення.
1. Який перебуває у затемненні, затьмарений, закритий від світла (переважно про небесні тіла).
2. Який став темнішим, менш яскравим; затемнілий.
3. Переносно: позбавлений колишньої слави, значення; затьмарений.
У темний час доби, коли ще не розвиднилося або вже смеркло.
У переносному значенні: у важкий, неосвітлений період життя, у часи неосвіченості, занепаду.