Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.
3. (Діал., західні регіони) Те саме, що затулина — укриття, захист від вітру, дощ або снігу; місце, захищене від непогоди.
1. Розм. Забитися, сховатися в укритті, залізти в щілину або інше тісне місце (переважно про комах, дрібних тварин).
2. Перен., розм. Замкнутися в собі, стати мовчазним і неприступним, уникаючи спілкування.
1. (розм.) Забити, закрити щільно чимось, закласти отвір, щілину.
2. (перен., розм.) Швидко та нерозбірливо говорити, говорити багато і без зупинки.
Затужитися — діалектне дієслово, що означає почати тужити, засумувати, занудьгувати, відчути щемливу тугу за кимось або чимось.
1. Почати відчувати тугу, сум, занудьгувати за кимось або чимось; засумувати.
2. Розпочати спів, голосіння з туги (про птахів, комах тощо).
Затужавітися — діалектне дієслово, що означає засмутитися, зажуритися, почати тужити.
1. Почати відчувати тугу, засумувати, занудьгувати.
2. Стати тужним, сумним, набути відтінку туги (про настрій, атмосферу тощо).
Затужавіння — стан, коли щось (переважно організм або його частина) втрачає пружність, еластичність, м’язову силу, стає млявим, ослабленним; дряхління, в’янення.
Затужавіння — стан занепаду, втрати живості, енергії, інтенсивності (про явища, процеси, діяльність тощо).
1. Який став тужавим, набув властивостей тужави; затверділий, негнучкий, жорсткий.
2. Переносно: який став суворим, невблаганним, жорстоким; загрубілий (про характер, серце тощо).
Затужавлення — стан глибокого смутку, тривоги або душевного страждання; те саме, що зажурення, журба.
Затужавлення — у літературознавстві та фольклористиці: ліричний мотив або художній прийом, що передає почуття туги, ностальгії, сумного роздуму; стан меланхолії, викликаний розлукою, втратою або згадкою про минуле.