1. Який став тужавим, набув властивостей тужави; затверділий, негнучкий, жорсткий.
2. Переносно: який став суворим, невблаганним, жорстоким; загрубілий (про характер, серце тощо).
затужавілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору. А зимне сонце глянуло весело в вікно й заграло рожевим світом на білому комині, на білій грубі й намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикметник () |