• захилий

    1. Який знаходиться під захистом, під опікою когось або чогось; захищений, охоронний.

    2. Який має захист, укриття з одного або кількох боків; затишний, захищений від вітру, непогоди.

    3. У ботаніці: про частини рослини (наприклад, бруньки, квітки) — розташований у пазусі листка або лусочки і захищений ними.

  • захизуватися

    захизуватися — дієслово, яке означає ставати хизуватим, починати хизуватися, виявляти хизуватість, манірність у поведінці, жестах, мові.

  • захекатися

    захекатися — почати хекати, тобто видавати характерні звуки, схожі на «хе-хе», при задишці, плачі, сльозах або реготі.

  • захекати

    1. (про людину) Почати хекати, тобто видавати короткі різкі звуки, зазвичай під час плачу або від сильного зворушення, коли перехоплює дихання.

    2. (про механізм, техніку) Почати видавати короткі, різкі, циклічні звуки, схожі на «хе-хе-хе», що свідчать про несправність або незвичний режим роботи.

  • захеканість

    Захеканість — властивість української фонетики, що полягає у вимові звука [г] як глухого щілинного [х] або дзвінкого фрикативного [ґ] у певних позиціях, зокрема в кінці слова або перед глухими приголосними (наприклад, “ні[х]”, “со[х]а”, “Бі[ґ]орода”).

  • захекано

    1. (від власної назви «Захід») У спосіб, характерний для західних країн, зокрема Європи та Північної Америки; на зразок західних зразків, стандартів або порядків.

    2. (від власної назви «Захід») У спосіб, властивий країнам Заходу в ідеологічному, політичному або культурному сенсі; на кшталт західних цінностей, моделей суспільного устрою.

  • захеканий

    1. (Про людину) Який має хриплий, сиплий голос від тривалого плачу, крику або хвороби.

    2. (Розм., про голос або звук) Хриплий, сиплий, глухий, немелодійний.

  • захворітися

    захворітися — дієслово, яке вживається в розмовній мові для позначення початку хвороби, захворювання; занедужати.

  • захворіти

    1. Почати хворіти, стати хворим; підхопити хворобу.

    2. перен. Раптово та сильно захопитися кимось або чимось, поринути у якесь почуття (наприклад, коханням, ненавистю).

    3. перен., розм. Про стан сильного занепаду, руйнації, занедбаності (про справи, галузі тощо).

  • захворілий

    1. Який захворів, хворий; такий, що страждає від певної хвороби.

    2. Уживається як іменник у значенні: людина, яка захворіла, хвора.