1. Почати хитати, надати комусь, чомусь хитального руху; похитувати.
2. Перен., розм. Викликати сумнів, вагання; поставити під загрозу, підірвати (стійкість, авторитет тощо).
-
захитаний
1. Який перебуває у стані хитавиці, нестійкий, нетвердий; похитнутий, захитнутий.
2. Перен. Який втратив стійкість, певність, став вагатися; похитнутий (про віру, думки, становище тощо).
-
захисток
1. (спорт.) Захисний елемент спортивного інвентарю, що призначений для захисту певної частини тіла від ударів, пошкоджень або травм під час тренувань чи змагань (наприклад, у боксі, фехтуванні, хокеї).
2. (техн.) Пристрій, деталь або конструкція, що захищає механізм, вузол або оператора від зовнішніх впливів, забруднення або небезпеки (наприклад, захисний кожух на верстаті).
3. (перен., розм.) Те, що дає відчуття безпеки, захищає від негараздів або неприємностей.
-
захистовий
1. Який стосується захисту, призначений для захисту когось або чогось від чогось шкідливого, небезпечного.
2. У спорті (зокрема у футболі, хокеї): такий, що виконує оборонні функції, пов’язаний з грою в обороні (про гравця, позицію, дії).
3. У біології та медицині: що має захисні властивості, спрямований на захист організму (наприклад, про механізми, реакції, бар’єри).
-
захиститися
Отримати науковий ступінь кандидата або доктора наук після успішного захисту дисертації перед спеціальною вченою радою.
Уникнути небезпеки, відвернути загрозу, вберегти себе від нападу, ураження чи інших негативних впливів.
Відстояти свою позицію, думку, проект тощо, аргументовано спростувавши заперечення або критику.
-
захистити
1. Охоронити когось або щось від небезпеки, шкоди, нападу, ворожих дій, створивши перешкоду для них; заступити собою.
2. Відстояти, підтвердити правильність чогось (наприклад, думки, ідеї) перед обговоренням, суперечкою або офіційним захистом (дисертації, проекту).
3. У правовому контексті: відстояти чиїсь права, інтереси, законність дій; надати правову допомогу.
4. Про захисників у спорті: утримати свої ворота або майданчик від голу (м’яча, шайби) суперника.
5. Техн.: надати чомусь властивості стійкості проти зовнішніх негативних впливів (корозії, вологи тощо).
-
захист
1. Дія за значенням дієслова «захищати»; активні заходи, спрямовані на запобігання небезпеці, ушкодженню, нападу чи негативному впливу.
2. Те, що захищає, служить обороною, прикриттям або охороною від чого-небудь (наприклад, захисні споруди, обладнання, юридичні норми).
3. Система правових норм, засобів та організаційних заходів, що гарантують охорону інтересів, прав і свобод особи, організації чи держави.
4. У спорті — тактика або дії гравців, команди, спрямовані на відбиття атак супротивника та запобігання його результативним діям.
5. У військовій справі — вид бойових дій, основною метою якого є відбиття наступу противника, утримання позицій та прикриття важливих об’єктів.
6. Публічне виступлення, письмова робота або науковий труд, що містять аргументоване обґрунтування якихось ідей, положень, проектів (наприклад, захист дисертації, дипломної роботи).
-
захисно-профілактичний
1. Призначений для захисту та попередження чого-небудь, що поєднує в собі захисні та профілактичні функції.
2. Стосовний до заходів, засобів або діяльності, спрямованих одночасно на захист від шкідливого впливу та запобігання можливим негативним наслідкам, порушенням або захворюванням.
-
захисниця
1. Жінка або дівчина, яка когось або щось захищає, оберігає від небезпеки, нападу, утисків тощо.
2. Той, хто відстоює, підтримує якісь ідеї, погляди, права, інтереси (переважно жіночої статі).
3. Спортсменка, яка грає в обороні, на позиції, основним завданням якої є захист власних воріт або половини поля від атак суперника.
4. (у праві) Жінка, яка професійно здійснює захист прав та інтересів підсудного (захисниця-адвокат).
-
захисник
1. Той, хто захищає когось або щось від нападу, ворожих дій, небезпеки; захисник батьківщини, захисник прав.
2. Спортсмен, гравець команди, основним завданням якого є захищати свої ворота або корзину від атак суперника (у футболі, хокеї, баскетболі тощо).
3. Юрист (адвокат), який здійснює захист обвинуваченого під час судового розгляду.
4. Той, хто підтримує, відстоює когось або щось, виступає на чиємусь боці; прибічник, поборник (наприклад, захисник ідей, захисник природи).