1. Почати хитати, надати комусь, чомусь хитального руху; похитувати.
2. Перен., розм. Викликати сумнів, вагання; поставити під загрозу, підірвати (стійкість, авторитет тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Почати хитати, надати комусь, чомусь хитального руху; похитувати.
2. Перен., розм. Викликати сумнів, вагання; поставити під загрозу, підірвати (стійкість, авторитет тощо).
Приклад 1:
Тепер я цілком певен, і ніщо не може захитати моєї певности. Ця мелодія — це вона.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”