захекано

Приклад 1:
Тією самою заздрістю, що спонукує людину, як у тій притчі, волати, ніби її хрест найтяжчий, і бігати від одного хреста до другого, силкуючися зрушити котрийсь, значно менший, ніж свій власний, з місця, щоб нарешті після марних зусиль добігти до того єдиного, на котрий вистачає сили, аби, захекано примоцувавши ношу на плечі, постерегти, що то і є власний хрест, який попервах здавався найтяжчим, тому що в заздрости, як і в страху, очі великі, і саме з цієї причини йому, Богданові, тепер і здається, ніби Іван добіг найкоштовнішого, найнепроминальнішого скарбу, за яким досі тужив він, Богдан, сам про те не здогадуючися? Щоправда, й Іванові цей скарб дався в руки щойно тієї миті, як його відцуралися не лише майже всі знайомі й друзі, а й (що Богдана найглибше вразило, оскільки невже навіть неньчина любов така крихка?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”