Захеканість — властивість української фонетики, що полягає у вимові звука [г] як глухого щілинного [х] або дзвінкого фрикативного [ґ] у певних позиціях, зокрема в кінці слова або перед глухими приголосними (наприклад, “ні[х]”, “со[х]а”, “Бі[ґ]орода”).
захеканість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |