Значення
-
Захеканість — властивість української фонетики, що полягає у вимові звука [г] як глухого щілинного [х] або дзвінкого фрикативного [ґ] у певних позиціях, зокрема в кінці слова або перед глухими приголосними (наприклад, “ні[х]”, “со[х]а”, “Бі[ґ]орода”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. захеканість, р. захеканості, д. захеканості, з. захеканість, о. захеканістю, м. захеканості, к. захеканосте