Словник Української Мови
1. (історичне) Ремісник, який виготовляв збрую (обладунок, бойове спорядження) для воїнів.
2. (переносне, заст.) Той, хто носить зброю або воює; воїн, боєць.
3. (переносне, рідко) Той, хто використовує щось як знаряддя, знарядження для досягнення мети.
1. Стосовний до Збруча (річки, притоку Дністра), пов’язаний із нею.
2. Стосовний до Збруча (історико-культурного регіону), пов’язаний із ним.
3. Стосовний до Збручанського ідола (кам’яного фалічного стовпа X ст., знайденого в річці Збруч), пов’язаний із ним.
1. Власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Бучацькому районі (за сучасним адміністративним поділом).
1. Озброїтися, взяти в руки зброю для бою або захисту.
2. (переносно) Психологічно налаштуватися, підготуватися до чогось складного, напруженого, зібрати сили та рішучість.
1. (рідко) Озброювати, забезпечувати зброєю; надавати комусь засоби для боротьби чи захисту.
2. (переносно) Надавати необхідні знання, аргументи, засоби для відстоювання своєї позиції, ідеї; підготовляти до чогось.
1. Приміщення для зберігання зброї, арсенал.
2. Застаріла назва для майстерні, де виготовляли або ремонтували зброю.
Зброївка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
Зброївка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає через Івано-Франківську область.
1. Особа, яка за дорученням лицаря чи воїна носила його зброю та обладунки під час походів, турнірів або церемоній (історичний термін).
2. У переносному значенні — той, хто активно підтримує, захищає чи просуває ідеї, погляди або інтереси когось, нібито несучи його «ідейну зброю».
1. Особа, яка носить зброю, озброєний воїн або охоронець.
2. У переносному значенні: той, хто є носієм, представником або захисником якоїсь ідеї, погляду, системи цінностей.
1. Процес озброєння, постачання зброєю, технікою та боєприпасами армії, військових формувань або окремих осіб; накопичення озброєнь.
2. Сукупність, комплекс зброї, військової техніки та спорядження, якими володіє держава, армія або інша організована група.
3. (у переносному значенні) Засіб, пристрій або знання, необхідні для боротьби, протистояння чи досягнення переваги в будь-якій сфері діяльності.