збруйник

1. (історичне) Ремісник, який виготовляв збрую (обладунок, бойове спорядження) для воїнів.

2. (переносне, заст.) Той, хто носить зброю або воює; воїн, боєць.

3. (переносне, рідко) Той, хто використовує щось як знаряддя, знарядження для досягнення мети.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |