Значення
-
(історичне) Ремісник, який виготовляв збрую (обладунок, бойове спорядження) для воїнів.
-
(переносне, заст.) Той, хто носить зброю або воює; воїн, боєць.
-
(переносне, рідко) Той, хто використовує щось як знаряддя, знарядження для досягнення мети.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. збруйник, р. збруйника, д. збруйникові, з. збруйника, о. збруйником, м. збруйникові, к. збруйнику