Словник Української Мови
Буква
1. Процес озброєння, постачання зброєю, технікою та боєприпасами армії, військових формувань або окремих осіб; накопичення озброєнь.
2. Сукупність, комплекс зброї, військової техніки та спорядження, якими володіє держава, армія або інша організована група.
3. (у переносному значенні) Засіб, пристрій або знання, необхідні для боротьби, протистояння чи досягнення переваги в будь-якій сфері діяльності.
Приклад 1:
Трагічну загибель Ніневії описано в Біблії: «Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища. Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид — немов полум’я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”