1. (розм.) Швидко та неохайно з’їсти, проковтнути їжу; зжерти.
2. (перен., розг.) Легко подолати, перемогти когось у сутичці, змаганні.
-
згаматися
1. (розм.) Втомитися, знесилитися від тривалої фізичної праці або інтенсивної діяльності; змогтися.
2. (перен., розм.) Зазнати серйозних труднощів, збитків або морального виснаження; зазнати краху, розорення.
-
згамати
1. (діал.) Зігнути, зім’яти, пошкодити ударом або тиском.
2. (перен., розм.) Сильно втомити, знесилити, змучити до виснаження.
-
згайнуватися
1. (розм.) Гаятися, баритися, витрачати час даремно; затримуватися десь або з чимось.
2. (перен.) Вагатися, не робити щось негайно; відкладати на потім.
-
згайнувати
1. Втрачати час, марно проводити його; гаяти, зволікати.
2. Затримувати когось, спричиняти чиюсь затримку; займати чийсь час.
-
згадуватися
1. Бути згаданим, ставати предметом спогадів або згадок у розмові, тексті тощо.
2. Зустрічатися, наводитися, бути згаданим у письмовому тексті (наприклад, у літературному творі, документі, науковій праці).
-
згадувати
1. Наводити в пам’яті образи, події або відомості з минулого; пам’ятати про когось, щось і повертатися до цього в думках чи розмові.
2. Згадувати у мовленні, зокрема називати, звертати увагу на когось, щось у певному контексті.
3. Розглядати, брати до уваги якусь обставину, факт при обговоренні чи вирішенні чогось.
-
згадування
1. Дія за значенням дієслова “згадувати”; процес відтворення в пам’яті когось або чогось, пригадування.
2. Уживання, звертання до когось або чогось у розмові, тексті тощо; згадка.
-
згадуваний
Такий, про якого згадували або згадують; згаданий у розмові, тексті тощо.
Який існував або відбувався раніше і згадується зараз; минулий, колишній.
-
згадка
1. Дія за значенням дієслова згадати; пригадування, спогад про когось або щось.
2. Коротке повідомлення, уривчаста інформація або замітка про когось або щось у тексті, розмові тощо.
3. У мовознавстві: вживання, звертання до чийогось імені, назви місця, події тощо в усному або писемному мовленні.