Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова згадати; пригадування, спогад про когось або щось.
2. Коротке повідомлення, уривчаста інформація або замітка про когось або щось у тексті, розмові тощо.
3. У мовознавстві: вживання, звертання до чийогось імені, назви місця, події тощо в усному або писемному мовленні.
Приклад 1:
А втім… Побіжна згадка в записах за 1932 р.: «перший в житті Великдень без паски». «Дуже гостро стоїть питання про харчування»: навіть дитину важко прогодувати, всі знайомі бідують, харчі доводиться «добувати» (1933).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Що перша згадка про Цитрин у тамтешній маґістратській книзі походить із XVI ст. і стосується напівнавіженого алхіміка та планетника Георгія Цетрини (саме так, через «е», писалося тоді це прізвище), віри грецької, згодом аріянської, вихованця Больоньїта Падуї, котрий на п’ятдесят першому році життя був люто знищений трьома опришками, що вимагали від нього царської горілки, а саме: занурений у чан з розчином сірчаного квасу при виході з власної ж печери-лабораторії.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
(роками царювання фараона Мернептаха, у пам’ятному напису якого є єдина в староєгипетській традиції згадка про Ізраїль), то ще серединою XV ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”