Словник Української Мови
Буква
1. Наводити в пам’яті образи, події або відомості з минулого; пам’ятати про когось, щось і повертатися до цього в думках чи розмові.
2. Згадувати у мовленні, зокрема називати, звертати увагу на когось, щось у певному контексті.
3. Розглядати, брати до уваги якусь обставину, факт при обговоренні чи вирішенні чогось.
Приклад 1:
— Хоч Беда Достохвальний (а може, хтось інший) і твердить, ніби недобре згадувати Господа при випивці, я, однак, не вірю, що ми аж так сильно цим Його ображаємо. Себто цей перший келих я хотів би підняти за число один, за Єдиність, за єдиного Бога Отця, Вседержи теля, творця неба і землі і всього видимого й невидимого, а таким чином — і за першу заповідь Божу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
(<< back) 65 Згадувати про щастя — серед нещастя. (<< back) 66 Часом ви вияснялись для мене, Вияснявся і я вам не раз.
--- Тютюнник Григорій, "Вир"
Приклад 3:
— Страшно, коханий, з нею Стати навiк твоєю", — не згадувати, лiпше не згадувати! ), — “Everybody seems to have been there”, — завважую, з вiдчуттям хвилево вiдсунутого тягаря прилучаючи себе бодай до якогось ряду, спiльноти: join the club!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”