1. Відкриватися, ставати видимим, помітним; проявлятися.
2. Розкриватися, ставати відомим (про таємне, приховане).
3. Виявляти свої властивості, якості, наміри (часто негативні).
4. Заст. З’являтися, виникати (про думки, почуття тощо).
-
зраджувати
1. Порушувати вірність, обіцянку, присягу або довіреність; діяти на шкоду когось або чогось, переходячи на бік ворога або діючи всупереч очікуванням.
2. Виявляти невірність у любовних стосунках; мати статеві зв’язки поза подружжям або парою.
3. Не виправдовувати чиїхось сподівань, надій; підводити когось у важливий момент.
4. Ненавмисно видавати, розкривати щось таємне (наприклад, секрет, почуття, наміри) своєю поведінкою, виразом обличчя тощо.
-
зраджування
1. Дія за значенням дієслова “зраджувати”; вчинок, спрямований проти когось або чогось шляхом порушення вірності, обов’язку, довіри або присяги.
2. (у переносному значенні) Невиконання, порушення певних принципів, ідеалів або переконань.
-
зраджуваний
1. Такий, що його зраджують, якому чинять зраду; об’єкт зрадницької поведінки.
2. У контексті відносин — той, кого покидають або обманюють партнер, кохана чи коханий.
-
зраджений
1. Який зазнав зради, став жертвою зради; той, кому зрадили.
2. (переносно) Про щось, що було порушено, не виконано (про обіцянку, клятву, принципи тощо).
-
зрадецький
1. Властивий зраднику, характерний для нього; такий, що виражає зраду або сповнений зради.
2. Який свідчить про зраду; що містить у собі ознаки зради.
-
зрадець
1. Той, хто вчинив зраду; зрадник.
2. (у спеціальному контексті) Той, хто зрадив інтереси України, українського народу; ворог України, колабораціоніст.
-
зрада
1. Порушення вірності, обов’язку, присяги; вчинок, спрямований проти когось або чогось, хто довіряв або покладався; віроломство.
2. Таємна співпраця з ворогом, державна зрада; дії, спрямовані на шкоду безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності держави.
3. Розкриття таємниці, конфіденційної інформації; порушення обіцянки мовчати.
-
зрабуватися
1. (діал.) Набувати вигляду, форми раби (дерева зі зрізаною верхівкою).
2. (перен., діал.) Ставати неповоротким, незграбним, грубуватим у рухах або поведінці.
-
зрабувати
1. Заволодіти чужою власністю, майном або територією силою або шляхом військового нападу; пограбувати, розграбувати.
2. (переносне значення) Позбавити когось чогось цінного, важливого, скориставшись перевагою або силою; обікрасти в духовному чи моральному сенсі.