1. Який зазнав зради, став жертвою зради; той, кому зрадили.
2. (переносно) Про щось, що було порушено, не виконано (про обіцянку, клятву, принципи тощо).
зраджений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Умер він, зраджений землею й небом, як завжди, одинокий. А тепер я тут сиджу, як завжди, одинока, даремні сльози ллю і проклинаю все те, що він любив, і з кожним словом все більш надію трачу на рятунок.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
І що тільки у призабутій билині підіймає на ратищі Золоті Ворота Лицар, зраджений народом єдинокровним, і відносить з невимовного жалю, з чорної розпуки, з принуки, здперед кайданів, іздпід палі — у чужі царгороди. Ладі і Марені 505~×ÀÑÒÈÍÀ II ÎѲÍÍß ÌÀÃÄÀËÈÍÀ 1 І дух єлею, дух вина, і втрати дим… невже се осінь?
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикметник () |