Словник Української Мови
Буква
1. Заволодіти чужою власністю, майном або територією силою або шляхом військового нападу; пограбувати, розграбувати.
2. (переносне значення) Позбавити когось чогось цінного, важливого, скориставшись перевагою або силою; обікрасти в духовному чи моральному сенсі.
Приклад 1:
Прискакав до греблі воєвода Чарнецький; в лютості, не знаючи, на кому зігнати свій гнів страшенний, звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам укупі з татарами сплюндрувати і зрабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки. — Ясний гетьмане, — обернувся він до під’їхавшого Лянц-коронського, — моє передчуття справдилось — жменя проклятого бидла заподіяла нові рани нашим славним бойовим силам!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”