Словник Української Мови
1. Властивість живого організму, що полягає в збільшенні розмірів тіла або його частин у процесі розвитку; процес такого збільшення.
2. Величина, розмір тіла людини або тварини у висоту; висота.
3. Підвищення, посилення, розвиток чого-небудь (наприклад, економіки, добробуту, самопочуття).
4. Урожай, продукція, що вирощена за певний період.
5. У статистиці та економіці — збільшення обсягу, рівня, кількості чого-небудь за певний період.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко) Власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Івано-Франківською областями.
1. Вищий ступінь порівняння від прикметника “зрілий”; такий, що має більш повний розвиток, більш досконалий, сформований або досвідчений порівняно з іншим.
2. (переносно) Більш обдуманий, розважливий, відповідальний або глибокий за змістом.
1. Стан організму, рослини або плоду, що досяг повного розвитку, повної готовності до виконання певних функцій (наприклад, до розмноження, споживання).
2. Період життя людини між молодістю та старості, що характеризується повним розвитком фізичних і духовних сил.
3. Внутрішня готовність, досвід і розуміння, необхідні для відповідального виконання певних завдань, прийняття зважених рішень або адекватної оцінки явищ; розсудливість.
4. Досягнення певного рівня завершеності, повноти розвитку, досконалості (про явища, процеси, ідеї тощо).
1. (діал.) Місце, де зріють плоди, овочі або злаки; дозрівальник, дозрівальня.
2. (перен., рідко) Стан дозрівання, період, коли щось досягає повного розвитку або готовності.
Який стосується Зрільників — села в Україні, розташованого в межах Івано-Франківської області.
1. (діалектне) Те саме, що зрілник — чоловік, який досяг зрілого віку; доросла, зріла людина.
2. (діалектне, західні регіони) Урожай, зібраний з певної ділянки; врожай зрілих плодів або зерна.
3. (спеціальне, рідковживане) Місце, де щось дозріває; посудина або приміщення для дозрівання (наприклад, сиру, фруктів).
1. (про плоди, зерно, овочі тощо) Дійти до стану повної стиглості, набрати соку та смаку; стати зрілим.
2. (перен., про людину, її характер, почуття, талант тощо) Досягти повного розвитку, стати зрілим у психологічному, духовному або творчому плані.
3. (перен., про ідею, план, задум) Повністю сформуватися, набути завершеності, готовності для реалізації.
1. Який досяг повного розвитку, повної спроможності до відтворення (про організми, органи, тканини).
2. Який досяг повного фізичного та розумового розвитку; дорослий.
3. Який набув необхідного досвіду, мудрості, розважливості; вироблений, осмислений.
4. Який повністю сформувався, розвинувся, набрав чіткості та завершеності (про почуття, думки, ідеї, твори мистецтва тощо).
5. Який настав, настав у повній мірі (про час, період).
6. Який повністю готовий до вживання, використання (переважно про плоди, зерно).
1. Відмовлятися від чогось, відрікатися, залишати щось, відмовлятися від своїх прав, переконань або зобов’язань.
2. У релігійному контексті — відмовлятися від віри, відступати від неї; відрікатися.
3. Застаріле значення: відмовлятися від влади, престолу; зрікатися трону.