Древослів

Словник Української Мови

  • зрізуючий

    1. (у техніці, геометрії) такий, що зрізує, відтинає; що має властивість зрізувати або утворювати зріз.

    2. (прикметник від дієслова «зрізувати») що виконує дію зрізування; призначений для зрізування.

  • зрізувачка

    Зрізувачка — спеціальний інструмент або пристрій для зрізування чогось, зокрема в технічних процесах (наприклад, для зрізування литви, облою, задирок).

    Зрізувачка — різновид сільськогосподарського знаряддя (ручного або конного) для зрізування (підрізування) бур’янів, верхнього шару ґрунту.

    Зрізувачка — у поліграфії: машина або пристрій для рівного обрізування країв паперу, готової поліграфічної продукції (наприклад, книжкового блоку).

  • зрізувач

    1. Той, хто займається зрізуванням чого-небудь; робітник, який виконує операцію зрізування.

    2. Спеціальний інструмент, пристрій або верстат для механічного зрізування (обрізання, відрізання) чогось, наприклад, дроту, металевих заготовок, кромок, а також для зняття (зрізування) поверхневого шару.

  • зрізуватися

    1. (техн.) З’єднуватися, стикуватися шляхом зрізування кромок або кінців деталей під певним кутом для утворення міцного та точного сполучення.

    2. (перен., розм.) Різко, уїдливо відповідати, перебивати когось у розмові; вступати у словесну суперечку, “зарізатися”.

  • зрізувати

    1. Відрізати верхню або виступаючу частину чогось, урівнювати, скорочуючи довжину або висоту.

    2. У садівництві: обрізати гілки, пагони рослин для надання форми, омолодження або поліпшення плодоношення.

    3. Перен. Різко перервати, припинити щось (розмову, виступ тощо).

    4. У техніці: обробляти різанням кромку або поверхню деталі для надання необхідних розмірів або форми.

    5. У карткових іграх: зняти частину колоди після тасування, перегнувши її.

  • зрізування

    1. Дія за значенням дієслова “зрізувати”; відрізання, відтинання верхньої або виступаючої частини чогось.

    2. У техніці, геодезії — визначення або позначення висотної відмітки (горизонталі) на місцевості або об’єкті.

    3. У медицині — хірургічне видалення (екзіція) патологічно зміненої тканини або органу, часто з частиною здорової.

    4. У сільському господарстві — скошування, зрізання рослин (наприклад, трави, злаків) під час збирання врожаю.

    5. У переносному значенні — різке припинення, переривання чогось (наприклад, розмови, процесу).

  • зрізувальний

    1. Призначений для зрізування, відрізання; що зрізує.

    2. У техніці: такий, що відноситься до обробки матеріалів шляхом зрізування шару за допомогою різального інструмента (наприклад, зрізувальний верстат, зрізувальний інструмент).

  • зрізок

    1. Невеликий відрізаний шматок чогось, зокрема тканини, паперу, шкіри тощо; обрізок.

    2. У математиці: частина геометричної фігури (наприклад, конуса, циліндра), відсічена площиною.

    3. У ботаніці: відрізана частина рослини (гілки, стебла, кореня), призначена для живцювання або прищеплення.

    4. У техніці та виробництві: зразок матеріалу, вирізаний для лабораторних випробувань або аналізу.

    5. Переносно: фрагмент, уривок тексту, мови, мистецького твору або певний часовий відтинок якогось процесу.

  • зрізний

    1. (у геології) Пов’язаний із зрізом (розрізом) земної кори, що показує послідовність залягання гірських порід; розрізний.

    2. (у техніці) Призначений для зрізання, обрізання або пов’язаний із цим процесом (наприклад, про зрізний інструмент).

  • зрізка

    1. (діал.) Дія за значенням дієслова “зрізати”; зрізання, зрізування.

    2. (діал.) Те, що зрізано; зрізана частина чогось, зрізок.

    3. (діал., заст.) Невеликий шматок тканини, відріз.

    4. (діал.) Невелика ділянка скошеного лугу або жнив.

    5. (діал.) Міра довжини, що дорівнює відстані між кінцями розставлених великого та середнього пальців.