Словник Української Мови
Буква
1. Властивість живого організму, що полягає в збільшенні розмірів тіла або його частин у процесі розвитку; процес такого збільшення.
2. Величина, розмір тіла людини або тварини у висоту; висота.
3. Підвищення, посилення, розвиток чого-небудь (наприклад, економіки, добробуту, самопочуття).
4. Урожай, продукція, що вирощена за певний період.
5. У статистиці та економіці — збільшення обсягу, рівня, кількості чого-небудь за певний період.
Приклад 1:
Двері відчиняє середня на зріст, ошатно вбрана — намисто, киптарик — літня жінка з хвилястим сивим волоссям. Незмінна привітна усмішка, очі променіють до тебе щирою радістю зустрічі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Основною зброєю індійського воїна-піхотинця був величезний, вищий за зріст людини, лук із дерева, бамбука та кістяних пластин. Арріан запевняв, нібито удару стріли, випущеної з такого лука, не витримувало жодне тодішнє захисне спорядження (Індіка, XVI, 6).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Минуло ще скількись днів — він, щоб дати знов інакшу працю своєму мозкові, трохи повагався та й сів писати одну студію, яка вже давно його була цікавила: «Зріст українського національного почуття за царювання Олександра III». За тими радикально несхожими роботами, хоч здоров’я Лаговського й руйнувалося і він значно схуд і зблід, — та набирався потроху він забуття про свою сирітливість, бо — чи оті субтильні математичні тонкощі, чи гуманіст Валля, чи очевидне загострішання української національної самосвідомості під ті саме часи, коли російська реакція найтяжче лютувала і найгірше силувалася здушити всякий не великоруський дух, — все то були інтереси не суб’єктивні його, не вузько особисті, а ширші, якими можна було зацікавити свій розум і затушковувати та й замазувати болючу душевну згадку про своє недавнє власне щастя, що тепер випурхнуло геть.
— Тютюнник Григорій, “Вир”