Словник Української Мови
1. Рослина з родини капустяних з довгастими соковитими плодами, що вживаються в їжу свіжими або консервованими; огірок.
2. Незрілий, недоспілий плід деяких рослин (яблуні, груші, винограду тощо).
3. Зелений наліт на поверхні виробів із міді, латуні або бронзи, що утворюється під впливом вологи.
4. Застаріла назва мінералу хризоліту.
5. У народних повір’ях: злий дух, що живе в лісі або на болоті, часто у вигляді старого діда в зеленому вбранні; лісовик.
1. Зменшувально-пестливий варіант прикметника “зелений”, що виражає яскравий, насичений, приємний зелений колір або властивість бути зеленим, часто з відтінком теплоти та симпатії.
2. У переносному значенні — молодий, свіжий, недосвідчений (про рослини, людей або явища).
1. Прислівник до прикметника “зелений” у значенні “маючи зелений колір”, що виражає ознаку дії, стану або якості з відтінком пестливості, зменшеності або інтенсивності (напр.: трава зелененько світиться).
2. Уживається як прислівникова характеристика для позначення зеленого кольору в назвах торгових марок, продуктів, закладів тощо, зокрема як власна назва (напр.: фарба “Зелененько”, кафе “Зелененько”).
1. Зменшувально-пестливий варіант прикметника “зелений” (1-ше значення); що має свіжий, яскравий, насичений колір трави, листя.
2. (переносне значення) Недосвідчений, наївний, молодий (про людину).
3. (переносне значення) Що стосується екологічного руху, “зеленої” політики або екологічно чистої продукції (часто з відтінком іронії або зневаги).
Зеленастість — властивість за кольором, що означає наявність зеленого відтінку, зеленувате забарвлення чогось.
Зеленастість — ботанічна ознака, що виражається в інтенсивності зеленого кольору рослинної тканини (наприклад, листя), часто пов’язана з вмістом хлорофілу.
1. Прислівник до прикметника “зеленастий”, що означає: з відтінком зеленого кольору, злегка зелений.
2. Уживається як власна назва (топонім) для позначення місцевості, населеного пункту або об’єкта з характерною зеленуватою рослинністю, ґрунтом тощо (напр., урочище Зеленасто).
1. Який має зеленуватий відтінок; злегка зелений.
2. (у ботаніці) Характеризується наявністю зелених пігментів (хлорофілу), особливо про рослини або їх частини, що не досягли повного розвитку або мають слабке забарвлення.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (рідко) Властивість за кольором, що означає слабкий, неяскравий зелений відтінок; зеленуватий колір.
Зеленаво — прислівник, що означає: з відтінком зеленого кольору, із зеленкуватим відливом.
1. Який має зеленуватий відтінок, з домішкою зеленого кольору.
2. Який має властивості, схожі на зелене (уживається переважно у порівняннях).