Словник Української Мови
1. Втрачати силу, інтенсивність, поступово припинятися (про явище, процес, стан).
2. Ставати менш яскравим, тьмяніти, втрачати блиск (про світло, колір).
3. Переставати горіти, згасати (про вогонь, полум’я).
4. Перен. Втрачати живота, енергію, емоційну силу; ставати млявим, байдужим.
1. Повністю гасити, знищувати вогонь, полум’я або жар.
2. Припиняти горіння, тління чого-небудь; ліквідувати осередок пожежі.
3. Перен. Придушувати, усувати, робити менш інтенсивним якесь явище, почуття, стан (наприклад, загашувати конфлікт, загашувати спрагу, загашувати біль).
4. У хімії та техніці: нейтралізувати, робити менш активним (наприклад, загашувати вапно).
1. Дія за значенням дієслова “загасити” — припинення горіння, світіння або дії чогось; гасіння, ліквідація.
2. (переносне значення) Придушення, усунення, припинення явища, процесу або стану (наприклад, загашування конфлікту, емоцій, коливань).
3. (технічне) Зменшення або повне поглинання енергії (наприклад, електричного струму, коливань у системі).
1. (про вогонь, полум’я) такий, що можна загасити, припинити горіння; який піддається гасінню.
2. (перен., про конфлікт, емоції тощо) такий, що можна придушити, зменшити, усунути; який піддається заспокоєнню або ліквідації.
1. Технічний пристрій або спеціальний резервуар для зберігання, накопичення або подачі запасу чого-небудь (наприклад, палива, газу, води, стисненого повітря).
2. У стрілецькій зброї: пристрій або частина механізму, що призначені для зберігання та подавання набоїв у патронник (магазинна коробка, барабан тощо).
3. Переносно: місце, де щось накопичується, зберігається або звідки щось надходить; джерело, резерв.
1. Дія за значенням дієслова “загасити” — припинення горіння, тління або світіння чогось; гасіння.
2. (перен.) Придушення, усунення, припинення явища, процесу або стану (наприклад, загашення конфлікту, загашення емоцій).
3. (техн.) Процес швидкого припинення коливань, руху або електричного струму в системі; демпфування.
1. Такий, що втратив здатність горіти, світитися або активно діяти; припинив горіння, світіння або роботу.
2. (перен.) Позбавлений енергії, живості, яскравості; млявий, пасивний.
3. (техн.) Про матеріал або об’єкт, що пройшов спеціальну обробку для усунення небажаних властивостей (наприклад, загашена вапна).
1. Втрачати силу, інтенсивність, поступово припинятися (про явище, процес, стан).
2. Ставати менш яскравим, тьмяніти, втрачати колір або блиск.
3. (перен.) Втрачати життєву енергію, активність, ставати млявим, апатичним.
1. Гасити, знищувати вогонь, полум’я або інше горіння; припиняти горіння.
2. Перен. Пригнічувати, стримувати, робити менш інтенсивним (про почуття, емоції, процеси тощо).
3. У техніці: швидко припиняти роботу двигуна, реактора або іншого технічного пристроя; зупиняти хімічну реакцію.
4. У металургії: обробляти розжарений метал спеціальним способом (наприклад, вкиданням у воду, олію) для надання певних властивостей.
1. (діал.) Обгороджуватися, оточувати себе гаттю, тином або іншою огорожею для захисту чи відокремлення.
2. (перен.) Замикатися в собі, ізолюватися від оточення, ставати недоступним для спілкування чи контакту.