1. (Про людину) Такий, що має значний досвід, вправність у певній галузі; досвідчений, вправний, обізнаний.
2. (Про предмет або явище) Такий, що свідчить про досвід, майстерність; виконаний уміло, зі знанням справи.
-
знакосинтезуючий
1. (про пристрій, систему) Такий, що формує, створює, синтезує зображення знаків (наприклад, літер, цифр, символів) на екрані, дисплеї або іншому носії інформації.
2. (про технологію, принцип дії) Пов’язаний з процесом генерації або відтворення графічних символів шляхом синтезу їх з окремих елементів (пікселів, векторів тощо).
-
знакосинтезувальний
1. (про пристрій, техніку) Призначений для синтезу (генерування) знаків, символів або графічних зображень, зокрема на екрані, дисплеї, папері тощо.
2. (про процес, метод) Пов’язаний із створенням, формуванням знаків шляхом технічного синтезу.
-
знакосинтезованість
Знакосинтезованість — властивість мовних одиниць (морфем, слів), які одночасно виражають як лексичне (реальне), так і граматичне значення в єдиній, нечленованій формі.
Знакосинтезованість — лінгвістичний термін, що позначає тип граматичної будови мови, при якому граматичні значення (наприклад, відмінки, числа, особи) не мають окремих формальних показників, а синтезуються з коренем у єдиний нероздільний знак.
-
знакосинтезований
1. (про текст, дані) Створений або сформований шляхом синтезу (комбінування) окремих знаків, символів чи графем, зокрема за допомогою спеціальних алгоритмів чи програмного забезпечення.
2. (про зображення, відео) Згенерований штучно за допомогою комп’ютерних технологій шляхом об’єднання та аналізу різних візуальних ознак (наприклад, обличчя).
-
знакопочережність
Властивість математичної послідовності, функції або ряду, при якій її елементи (члени, значення) чергуються, маючи додатний і від’ємний знак.
У ширшому сенсі — чергування протилежних ознак, явищ, станів у певному порядку.
-
знакопочережний
1. (про ряд, послідовність) Такий, у якому елементи з різними знаками (додатні та від’ємні, позитивні та негативні) чергуються один з одним.
2. (мат., про функцію) Така, що її значення (додатні чи від’ємні) змінюються при послідовному збільшенні аргументу.
-
знакопостійність
Властивість функції, виразу або величини зберігати один і той самий знак (додатній або від’ємний) на всій розглядуваній множині, проміжку або області визначення.
-
знакопостійний
1. (про функцію) Такий, що зберігає один і той самий знак (додатній або від’ємний) на всій розглядуваній множині або проміжку.
2. (про матрицю) Така, що всі її головні мінори є додатними (додатно визначена) або їх знаки чергуються, починаючи з мінуса (від’ємно визначена).
-
знакоположення
1. Розташування, порядок розміщення знаків (переважно друкарських або письмових) у тексті; система правил такого розміщення.
2. У поліграфії: процес верстки, компонування друкованих форм із окремих літерних, розділових та інших знаків.