Знакосинтезованість — властивість мовних одиниць (морфем, слів), які одночасно виражають як лексичне (реальне), так і граматичне значення в єдиній, нечленованій формі.
Знакосинтезованість — лінгвістичний термін, що позначає тип граматичної будови мови, при якому граматичні значення (наприклад, відмінки, числа, особи) не мають окремих формальних показників, а синтезуються з коренем у єдиний нероздільний знак.