Словник Української Мови
Контраполяризація — у фізиці, зокрема в оптиці та радіотехніці, стан або процес, при якому дві хвилі (наприклад, світлові або радіохвилі) мають взаємно перпендикулярні площини поляризації.
Контраполяризація — у політології та соціології, процес посилення протилежних, часто ворожих, позицій у суспільстві, що веде до глибокого розколу та протистояння між групами з різними ідеологіями, цінностями або поглядами.
Контрапозиція — логічна операція, що полягає в заміні умовного висловлювання «якщо A, то B» еквівалентним йому висловлюванням «якщо не B, то не A».
Контрапозиція — у музиці: супротивне положення, контрастне поєднання голосів або тем у поліфонічному творі.
Контрапертура — у медицині, хірургії: штучно створений додатковий отвір (розріз, прокол) у порожнистому органі, абсцесі або рановому каналі для поліпшення відтоку гною, ексудату або введення дренажу, що зазвичай робиться з протилежного боку від основної операційної рани (пертури).
1. Стосовний до контрамарки, тобто безкоштовного або пільгового квитка на виставу, концерт тощо, що надається замість сплаченого або як особлива послуга.
2. Отриманий, наданий або дійсний за контрамаркою (про вхід, місце тощо).
1. Безкоштовний або пільговий квиток на театральну виставу, концерт, кіносеанс тощо, що видається за спеціальним запрошенням або як службова послуга.
2. Додатковий контрольний талон (часто відривний), що видається разом з квитком і може забиратися контролером при вході на заході.
3. Історично: жетон або знак, що посвідчував право на вхід, проїзд або отримання чогось, зокрема в громадському транспорті.
Контралімент — власна назва (топонім) села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі; входить до складу Маразліївської сільської громади.
1. Який стосується контральту, пов’язаний з ним; властивий контральту.
2. Призначений для контральту або виконуваний контральтом (про вокальну партію, голос).
1. Найнижчий жіночий співний голос, що за тембром і діапазоном наближається до мецо-сопрано, але відрізняється більшою силою, густотою і барвистістю звучання в нижньому регістрі.
2. Співачка, що володіє таким голосом.
3. Партія в музичному творі (опері, кантаті, хорі тощо), призначена для такого голосу або виконувана ним.
Контралатеральний — такий, що розташований або діє на протилежній стороні відносно певної точки відліку (наприклад, серединної лінії тіла); протилежнобічний.
1. У мовознавстві: звукова зміна, при якій дві сусідні голосні звуки зливаються в один довгий або дифтонг, або випадає один з них.
2. У медицині: скорочення м’язів, особливо матки під час пологів.
3. Застаріле або спеціалізоване: скорочення, стягнення, стискання (наприклад, тканин, волокон).