Аеронекроз — патологічний стан у рослин, при якому тканини стебла, коренів або плодів відмирають через систематичне надлишкове зволоження ґрунту та брак кисню в кореневій зоні, що призводить до порушення дихання клітин і розвитку гнильних процесів.

Аеронівелювання — метод геодезичних зйомок, при якому висотні відмітки точок місцевості визначаються за допомогою спеціальних приладів (наприклад, нівелірів), встановлених на літальних апаратах (літаках, гелікоптерах).

Спеціалізована техніка (літак або вертоліт), обладнана системою для розпилення хімічних речовин (пестицидів, добрив, дефоліантів тощо) з повітря на сільськогосподарські угіддя, лісові масиви або інші об’єкти з метою захисту рослин, підживлення або знищення небажаної рослинності.

Повітряний апарат (літак, вертоліт, безпілотник), призначений для обпилення (обприскування) посівів, садів, лісів та інших великих територій з повітря.

Аерообприскувач — спеціальна сільськогосподарська техніка, призначена для обприскування посівів, садів чи інших сільськогосподарських угідь рідинами (пестицидами, добривами тощо) з використанням потужного повітряного потоку, що створюється вентилятором; розпилювач, що застосовує аеродинамічний спосіб диспергування рідини для покращеного покриття рослин.

Аеропа — власна назва персонажа давньогрецької міфології, дочки Ктеата, онуки Міноса, дружини Атрея, матері Агамемнона та Менелая; зрадила чоловіка з його братом Фієстом, що стало причиною ворожнечі між їхніми родами.

Аероперитонеум — наявність вільного газу (повітря) у порожнині очеревини, що є патологічним станом, який виникає внаслідок перфорації порожнистого органа черевної порожнини (наприклад, шлунка, кишечника) або в результаті хірургічного втручання.

Аеропікнометр — спеціальний прилад для визначення густини (щільності) повітря або інших газів шляхом зважування ємності відомого об’єму, наповненої досліджуваним газом.

Аеропланктонофіт — організм (переважно рослинного походження, наприклад, деякі водорості, бактерії або спори), який переноситься повітряними течіями у вигляді частинок повітряного планктону (аеропланктону) і здатний тимчасово існувати в атмосфері.

1. Експериментальний вид транспорту, що поєднує принципи залізничного та авіаційного транспорту: вагони (модулі) рухаються на повітряній подушці по спеціальній естакаді-направляючій, що дозволяє досягати високих швидкостей завдяки значно зменшеному опору.

2. Власна назва конкретного проєкту або моделі такого транспортного засобу, розробленого в СРСР наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років.

Аеропокришка — спеціалізована шина для літаків та інших повітряних суден, призначена для експлуатації на злітно-посадкових смугах аеродромів; авіаційна шина.