контракція

[kontrɑkt͡sijɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У мовознавстві: звукова зміна, при якій дві сусідні голосні звуки зливаються в один довгий або дифтонг, або випадає один з них.

  2. (Медицина) –

    У медицині: скорочення м’язів, особливо матки під час пологів.

  3. (Медицина) –

    Застаріле або спеціалізоване: скорочення, стягнення, стискання (наприклад, тканин, волокон).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. контракція, р. контракції, д. контракції, з. контракцію, о. контракцією, м. контракції, к. контракціє

Більше записів