Словник Української Мови
Буква
1. Найнижчий жіночий співний голос, що за тембром і діапазоном наближається до мецо-сопрано, але відрізняється більшою силою, густотою і барвистістю звучання в нижньому регістрі.
2. Співачка, що володіє таким голосом.
3. Партія в музичному творі (опері, кантаті, хорі тощо), призначена для такого голосу або виконувана ним.
Приклад 1:
Туркочу контральто. Тяжінню земному поклін — В етичній системі польоту над місивом міста.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Приклад 2:
Я знаю, завтра з ранiшнiм сонцем влетить до мене в хату твоє жiноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» I зразу дасть менi настрiй привiт твiй, моя найближча приятелько.
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”