Словник Української Мови
1. Пристрій або механізм, призначений для автоматичного підрахунку, фіксації кількості одиниць чого-небудь (наприклад, електричних імпульсів, обертів, людей); лічильник, лічильний пристрій.
2. У комп’ютерній техніці та програмуванні — програмна змінна або регістр процесора, значення якої змінюється (зазвичай збільшується або зменшується на певну величину) при кожному виконанні певної операції або циклу, слугуючи для контролю кількості повторень.
1. Властивість за значенням прикметника “зчисленний”; можливість підрахунку, переліку окремих одиниць, елементів.
2. У мовознавстві: лексико-граматична категорія іменника, що виражає його здатність позначати предмети, які можна лічити (протилежне — незчисленність).
3. У математиці, логіці: властивість множини бути зліченною, тобто такою, елементи якої можна поставити у взаємно однозначну відповідність з натуральними числами.
1. (у математиці, логіці, інформатиці) Процес або метод послідовного, крокового перебору, обчислення або визначення елементів певної множини, структури чи об’єкта; перелічування.
2. (рідко, у філософії та теології) Дія за значенням дієслова «зчислити»; зарахування, приєднання до певної категорії чи групи (наприклад, зчислення до лику святих).
1. Такий, що можна перелічити, підрахувати; обмежений за кількістю.
2. (У математиці, логіці) Такий, що має потужність натурального ряду; чисельний, що може бути поставлений у взаємно однозначну відповідність з множиною натуральних чисел.
1. Який був підрахований, підсумований або включений до загальної кількості; такий, що увійшов у число кого-, чогось.
2. У мовознавстві (про іменник): такий, що належить до розряду іменників, які позначають предмети, що можна лічити (на відміну від незчисленних, що позначають речовину або абстрактні поняття).
1. Розпочинатися, починатися (про явище, процес, подію).
2. Підніматися, здійматися (наприклад, про вітер, бурю).
3. Запалюватися, займатися вогнем.
4. Розгорятися, спалахувати (про почуття, сварку, конфлікт).
1. Розпочинати, започатковувати щось, особливо дії, що мають організований, масовий або конфліктний характер (наприклад, зчиняти бійку, зчиняти повстання).
2. Викликати, спричиняти явище або стан, часто негативного характеру (наприклад, зчиняти скандал, зчиняти тривогу).
3. Заст. Піднімати, підіймати щось; робити шорстким, пухнастим (наприклад, зчиняти перину).
1. Розпочатися, виникнути (про явище, подію, процес, особливо неспокійні, бурхливі або масові).
2. Піднятися, повстати (про групу людей з метою протесту або боротьби).
3. Заст. Піднятися, здійнятися (вгору, угору).
1. Організувати, спровокувати або розпочати щось, зазвичай негативного характеру (заколот, бунт, скандал, бійку).
2. (заст.) Підняти, підійняти щось; привернути увагу до чогось.
3. (діал.) Зібрати, накопичити, приготувати щось у певній кількості.
1. (про людину) Такий, що перебуває у стані сильного збудження, нервового напруження або пристрасті; розлючений, роздратований, схвильований.
2. (перен., про обстановку, ситуацію) Напружений, неспокійний, загострений.