1. Властивість за значенням прикметника “зчисленний”; можливість підрахунку, переліку окремих одиниць, елементів.
2. У мовознавстві: лексико-граматична категорія іменника, що виражає його здатність позначати предмети, які можна лічити (протилежне — незчисленність).
3. У математиці, логіці: властивість множини бути зліченною, тобто такою, елементи якої можна поставити у взаємно однозначну відповідність з натуральними числами.