Словник Української Мови
1. (геологія) Стабільна ділянка континентальної кори, що складається з кристалічного фундаменту (глибинних магматичних і метаморфічних порід) та осадового чохла, яка протягом сотень мільйонів чи мільярдів років не зазнавала значних тектонічних деформацій.
2. (історичний, географічний) Назва стародавнього міста-держави на території сучасного Судану, столиці царства Куш (Напата) у період з VIII по IV ст. до н.е.
Наука про владу, що вивчає її сутність, принципи, форми, механізми функціонування та вплив на суспільство; загальна теорія влади.
Кратократія — політична система, у якій влада належить найбагатшим членам суспільства; форма правління, заснована на домінуванні економічної еліти, де основою впливу є капітал і фінансові ресурси.
Кратократія — суспільний устрій або держава, де ключові рішення приймаються обмеженим колом найзаможніших осіб, а соціальний статус і політична вага безпосередньо залежать від розміру статків.
1. (геологія) Тектонічна структура, що характеризується відносною стабільністю, жорсткістю та низькою сейсмічною активністю; континентальна платформа або щит, фундамент яких складений давніми кристалічними породами.
2. (геологія) Велика, відносно нерухома ділянка земної кори в межах континента, що протиставляється рухливим геосинклінальним областям (орогенам).
1. Який стосується Кратової — села в Болгарії, розташованого в Пловдивській області.
2. Який стосується Кратової — села в Північній Македонії, розташованого в однойменній общині.
3. Який стосується Кратової — села в Сербії, розташованого в общині Сурдулиця Пчиньського округу.
1. (Математика) Властивість цілого числа ділитися на інше ціле число без остачі; кількість, що показує, у скільки разів одне число більше за інше.
2. (Загальне) Відношення величини, кількості або значення чогось до іншої величини, що приймається за одиницю порівняння або міру; коефіцієнт.
3. (Техніка, фізика) Кількісна характеристика пристрою або явища, що показує ступінь збільшення, посилення або повторення (наприклад, кратність збільшення оптичного приладу, кратність перевантаження).
1. (Математика, теорія порядку) Про множину, на якій задано дві бінарні відносини порядку, пов’язані між собою таким чином, що один з них (частковий порядок) є підпорядком іншого (лінійного порядку); такий, що має структуру кратного порядку.
2. (Математика, алгебра) Про алгебраїчну систему (наприклад, групу, кільце), на носії якої задано кратно-упорядковану структуру, що узгоджена з алгебраїчними операціями.
1. (у математиці, фізиці, техніці) Такий, що має період, який є кратним (цілим числом разів) до іншого, основного періоду; що повторюється через інтервали часу, рівні цілому числу менших періодів.
2. (у хімії) Про властивість хімічних елементів, що стосується повторюваності їх характеристик через певну кількість (кратну) періодів у періодичній системі.
1. (Математика, теорія функцій) Про функцію або послідовність: така, що її кратні (наприклад, перші, другі) різниці або похідні зберігають сталий знак (не додатні або не від’ємні) на всій області визначення.
2. (Математика, теорія ймовірностей) Про розподіл ймовірностей: такий, що його функція розподілу або щільність є повністю монотонною або абсолютно монотонною, тобто всі її скінченні різниці певного порядку мають один знак.
1. (у музиці) Про музичний інтервал або співвідношення звукових частот, яке можна виразити простим дробом, де чисельник і знамірник є невеликими цілими числами (наприклад, 2:1 — октава, 3:2 — квінта), що створює відчуття консонансу, спокою та гармонії.
2. (переносно) Про будь-які явища, процеси або системи, елементи яких перебувають у простому, злагодженому та пропорційному співвідношенні, що нагадує музичну гармонію.