Словник Української Мови
1. Жінка, яка займається змотуванням чогось, зокрема у виробничих процесах (наприклад, змотуванням ниток, дроту, плівки на котушки або шпулі).
2. Машина, механізм або пристрій для змотування матеріалів (нитів, пряжі, стрічки, дроту тощо) у рулони, на котушки або шпулі.
Змотувальник — спеціалізований робітник або оператор, який займається змотуванням чого-небудь (наприклад, пряжі, дроту, стрічки, плівки) на котушки, шпулі, бобіни або інші приймальні пристрої у текстильній, паперовій, металургійній чи інших галузях промисловості.
Змотувальник — технологічне устаткування, верстат або механізм, призначений для змотування матеріалів (проводів, кабелів, ниток, полотна) у компактні рулони або на котушки.
1. Призначений для змотування, намотування чогось на котушку, шпульку, барабан тощо.
2. Технічний термін, що стосується пристроїв або механізмів, які виконують операцію змотування матеріалу (наприклад, нитки, дроту, стрічки, паперу, плівки) для його зберігання, транспортування або подальшої обробки.
1. (розм.) Швидко піти, втекти звідкись; утекти, зникнути.
2. (перен., розм.) Раптово закінчити свою діяльність, припинити існування; закритися, згорнутися (про заклад, підприємство тощо).
3. (перен., розм.) Втратити працездатність, знерухоміти (про механізм, пристрій); зламатися.
1. Щільно накрутити, навертіти щось довге (нитку, мотузку, дротину тощо) на щось, згорнути у клубок або на котушку.
2. Перен., розм. Швидко піти, втекти звідкись; кинути якусь справу або місце.
3. Перен., розм. Швидко та недбало зробити, виконати щось.
4. Розм. Сильно втомити, знесилити когось.
1. Який був підданий мотанню; намотаний на щось, згорнутий у клубок або на котушку.
2. Розм. Сильно втомлений, виснажений, знесилений; такий, що втратив багато сил.
3. Розм. Який поспіхом організований, здійснений або втілений у життя; зроблений на швидку руку.
1. Влаштуватися, розташуватися десь, зайнявши певне місце (часто тимчасово або незручно).
2. Розміститися, сісти або лягти компактною групою, тісно один до одного.
3. (переносно) Влаштувати свої справи, знайти собі становище, пристосуватися до умов життя.
1. Покласти, настелити щось на поверхні, щоб створити рівний настил, міцне покриття або перекрити яму; вимостити.
2. Сконструювати, збудувати міст або подібну споруду для переправи через перешкоду (річку, яр тощо).
3. (перен., розм.) Щільно, компактно заповнити якийсь простір, натовпити, накласти багато чогось одного.
1. На московський зразок, у спосіб, властивий москвичам або Московії.
2. (Переносно) У спосіб, властивий Росії або росіянам; по-російськи.
1. Від дієслова «морюватися»: зазнавати труднощів, страждати, мучитися; довго та наполегливо працювати, виснажуючи себе.
2. (У значенні «зморитися») ставати втомленим, дуже стомлюватися, виснажуватися від тривалої роботи, ходи тощо.